5 квітня 2011 року

виповнилося

130 років

від дня народження

українського музикознавця, фольклориста, літературознавця

Дмитра Ревуцького (1881-1941).

1906 р. закінчив історико-філологічний факультет Київського університету Святого Володимира. 1918-1932 pp. – професор Київського музично-драматичного  інституту  імені М. Лисенка, співпрацівник Етнографічної комісії АН УРСР (з 1923). Зазнав переслідувань від органів радянської влади, був звільнений з праці. 1938 р. поновлений у правах, працював старшим науковим співробітником в Інституті фольклору АН УРСР і викладачем Київського театрального інституту.

 

Трагічним був кінець життя Д. Ревуцького та його дружини.

29 грудня 1941 р. у вже окупованому гітлерівцями Києві на квартиру вченого

було вчинено розбійний напад, і його з дружиною було вбито.

 

Зробив значний внесок у розвиток музичної культури в Україні: був організатором численних концертів, виконавець народних пісень і дум, перекладав тексти творів різних європейських композиторів, редагував численні нотні видання (твори світових композиторів, вокальні твори Бетховена, «Галицькі пісні» (в обробці Д. Ревуцького), «Дуети М. Лисенка», «Козацькі та історичні пісні», збірки українських народних пісень «Золоті ключі» (у трьох книгах) тощо. Для Київського оперного театру переклав лібрето численних опер:

«Викрадення з Сералю» Моцарта, «Пророк» Маєрбера, «Фавст» Ґуно,  «Паяци» Леонкавалло, «Руслан і Людмила» Ґлінки, «Алеко» Рахманінова.

 

Автор близько 60 наукових праць, зокрема:  «Українські думи та пісні історичні» (1919), «Гулак-Артемовський і його комічна опера «Запорожець за Дунаєм» (1936), «Лисенко – хоровий диригент» (1937), «Шевченко і народна пісня» (1939),

«Живе слово» – підручник мистецького читання (1923) та багато ін.

 

 

Інформаційно-аналітичний і профорієнтаційний центр