«Я так її, я так люблю
Мою Укрáїну убогу…»

Під таким гаслом 25 березня 2010 року на факультеті електроніки відбувся Шевченківський вечір, який підготували і провели студенти факультету електроніки, фізичного факультету і Природничого коледжу з нагоди ювілейних дат від часу надрукування двох прижиттєвих видань «Кобзаря» Тараса Шевченка – 1840 та 1860 року. На вечорі також «незлим тихим словом» вшанували поета Василя Симоненка. 75-а річниця з Дня його народження минула 8 січня 2010 року.

Дійство прикрашали і озвучували два колективи Франкового університету – хор Народний ансамбль пісні і танцю «Черемош» та Народна капела бандуристок «Зоряниця».

Вечір відкрив «Черемош» піснею на слова Тараса Шевченка «Думи мої, думи мої…». Цим віршем, як відомо, розпочинається «Кобзар» видання 1840 року.

Організатор вечора, автор сценарію доцент факультету електроніки Іван Хвищун епіграфом до вечора обрав слова Євгена Сверстюка, які той написав у спогадах про свого побратима Василя Стуса, замученого 35 років тому у карцері мордовського концтабору:

«Перед тінню мученика світ смирніє. Тінь даленіє, знайомі риси розпливаються, і на їхнє місце згущуються образи вселенського страждання, що нас єднає на гіркій землі.

Але коли мученик – поет, то відчуження і перехід його у світ символів відбувається не так просто. Кожен твір його пульсує, як свіжа рана, його пристрасть, його порив, його цнота живе у слові і відлунює в серці читача, котрий шукає не так святості, як живого сліду, гідного людського діяння в нелюдських умовах, за яких порядність, проявлену чи словом, чи ділом рахували за злочин».

Ці слова, на думку Івана Хвищуна, також стосуються і Тараса Шевченка, і Василя Симоненка, оскільки їхні життя були вкорочені каральними органами тогочасних антиукраїнських імперій Російської та Совєцької.

У своєму виступі на вечорі проректор Університету Звенислава Мамчур із приємністю зазначила, що сьогодні у цьому залі поєднуються фізика і лірика.

«Ми вшановуємо українців, які, образно кажучи, тримають над нами небо, дають нам вільно дихати, читати, писати, думати і вчитися рідною українською мовою. Хочу звернутися до молодих людей: читайте Шевченка, читайте Симоненка, оскільки їхню творчість ми ще належно не прочитали і не усвідомили. Говоріть словами класиків, бо краще, ніж вони сказали, нам сказати важко…», – закликáла Звенислава Мамчур.

На вечорі глядачі почули про цікаві та маловідомі факти з життя Тараса Шевченка, які виконавці почерпнули із спогадів сучасників про Поета, а також із його листів та автобіографічних повістей. Розповіді ілюстрували віршами Шевченка, піснями та слайдами картин, які впродовж вечора демонстрували на екрані.

Дзвеніли бандури в руках чарівних дівчат із капели «Зоряниця». Лунали пісні «Бандуристе, орле сизий», «Віє вітер», «Запоріжський марш».

 

У програмі вечора була інсценізована розповідь про обставини першого видання «Кобзаря» у виконанні Світозара Серкіза та Ігоря Голосая.

Звучали пісні під акомпанемент скрипок Тоні Колкевич та Христини Гнатенко.

Розповідь про творчість і трагічну долю Василя Симоненка доповнили пісні на його слова: «Лебеді материнства » та «Україно, ти моя молитво» у виконанні ансамблю з учасників вечора.

 

 

На завершення вечора «Черемош» за підтримки всієї аудиторії виконав «Заповіт».