Новини

10.09.2015

«Кільця на древі» Володимира Панченка

«Кільця на древі» Володимира Панченка

10 вересня 2015 року в Університеті відбулась презентація книги досліджень «Кільця на древі» доктора філологічних наук, професора Національного університету «Києво-Могилянська академія» Володимира Панченка. За задумом автора, презентація відбувалась у формі лекції на тему: «Леся Українка, Микола Хвильовий, Микола Зеровнесподівані ракурси».

Захід розпочався з цитування поетичних рядків Леоніда Первомайського: «Виростання душі Має певні прикметиНаче кільця на древі, Одкладався в ній час…». «Ці кілька рядків розкривають усю таємницю назви книги, адже мої «Кільця на древі» – це розповіді про ті аспекти інтелектуальних біографій і творчості Лесі Українки, Миколи Хвильового, Миколи Зерова, Юрія Яновського, Миколи Холодного, Ліни Костенко та багатьох інших геніїв пера, які дозволяють бачити їх неоднозначність, неодновимірність, можливо, й химерність, але не дозволять спрости інформацію про них. Пам’ятайте, не потрібно спрощувати складне, потрібно пізнавати складність!» – звернувся до учасників заходу Володимир Панченко.

Дослідник поділився з присутніми своїми міркування щодо найбільшої за обсягом драми Лесі Українки, написаної у віршованій формі, яка, однак, не здобула слави і була на багато десятків років призабута. Це – драма «Руфін і Прісцілла». «У цьому творі є гра алюзій, яка виходить на єретичні сенси. Тому тодішня влада не дозволила широким масам ознайомитись із твором. Видання цієї драми суперечило ідеологічним міркування», – пояснив професор Володимир Панченко.

«Щодо єресі Лесі Українки, то Оксана Забужко, називає її наслідницею жіночої єресі в історії раннього християнства. Ця єресь виявлялась у ставленні до людей. Для письменниці вважливою була не маса, а особистість. Живучи в час, коли література тяжіла до народолюбства, Леся Українка ставила у своїй драмі «Руфін і Прісцілла» одне запитання: чи вартий такий народ, щоб за нього віддавати своє життя?» – зазначив лектор.

Володимир Панченко також привідкрив завісу таємниці і щодо постаті Миколи Хвильового: «Під час моєї подорожі по рідних краях Миколи Хвильового мені випала нагода познайомитись із його дочкою – Іраїдою, яка в 90-літньому віці розповіла, що бачила свого батька один єдиний раз – на його похоронах. Також мені пощастило поспілкуватись із внуком Хвильового – Віктором».

Що ж стосується Миколи Зерова, то під час лекції професор Києво-Могилянської академії сказав: «Вважаю, що молодий Зеров – це перший Бу-Ба-Біст, адже його твори того періоду – це гра, алюзія, інтелектуальний бенкет розуму і слова».

 

Прес-центр

Фото Олега Вівчарика

Фотогалерея