Новини

30.09.2015

«Польська й українська етнологія сьогодні: традиції та перспективи»

«Польська й українська етнологія сьогодні: традиції та перспективи»

24–27 вересня Львів приймав учасників наукової конференції «Польська й українська етнологія сьогодні: традиції та перспективи», присвяченої 120-річчю від створення Народознавчого товариства у Львові (нині – Польське народознавче товариство у Вроцлаві). До організації наукового форуму долучились провідні науковіосередки Вроцлава та Львова, зокрема, і Львівський національний університет імені Івана Франка, представлений народознавчими кафедрами – кафедрою етнології історичного факультету та кафедрою української фольклористики імені академіка Філарета Колесси філологічного факультету. Тож дві секції конференції відбувались у приміщеннях Університету.

Доповіді, виголошені науковцями з України, Польщі, Чехії та інших країн, засвідчили важливість дослідження багатьох питань, пов’язаних з народознавчою проблематикою; показали тісні зв’язки між науковцями різних національностей, які наприкінці XVIII – у першій третині ХХ ст. творили львівське інтелектуальне середовище. Зокрема, подібно до феномена львівського-варшавської логіко-філософської школи Казімежа Твардовського, широко популяризованої у світі, можна говорити й про існування львівсько-вроцлавської (можливо навіть львівсько-люблінсько-вроцлавської) етнологічної школи Адама Фішера, представники якої у повоєнні роки стали основою для розвитку відповідно української (Катерина Матейко, Роман Гарасимчук, Антін Будзан) та польської (передусім Юзеф Ґаєк) етнологічної науки. Наголосимо, що у становленні обидвох наукових шкіл важливе місце займали саме наукові товариства, що були тісно пов’язані з Львівським університетомвипадку з науковою школою Адама Фішера – Народознавче товариство у Львові).

У суботу, 26 вересня, учасники конференції на Личаківському цвинтарі вшанували пам’ять засновника НТЛ професора славістики Львівського університету Антонія Каліни та багаторічного секретаря цього товариства, професора етнології Львівського університету Адама Фішера. Науковці також відвідали місця, пов’язані з львівською довоєнною етнологією – корпуси Львівського університету на вулицях Університетській, М. Грушевського та Кирила і Мефодія. На жаль, встановити точні приміщення, де в австрійський чи міжвоєнний періоди були кафедри народознавчого спрямування, поки що не дозволяє брак джерельної інформації. Проте зацікавлення такою тематикою засвідчує, що необхідно прагнути до встановлення локалізації колишніх навчальних і наукових університетських підрозділів, позаяк це стане ще одним містком між різними періодами історії Львівського університету.

 

 

Роман Тарнавський