Новини

07.10.2015

«Поети не вмирають»

«Поети не вмирають»

Їх поєднали сила українського духу й невичерпний творчий потенціал, важка й трагічна доля. Вони – із когорти невмирущих…

Олександр Олесь, Євген Плужник, Олена Теліга, Євген Маланюк, Леонід Полтава, Василь Симоненко, Василь Стус... Їхні імена закарбовані на скрижалях історії української літератури. Кожен із них відчув на собі репресивну машину тоталітарної системи.

«Поети не вмирають», - ствердно рефреном звучали слова із уст студентів факультету культури та мистецтв під час вечора української патріотичної поезії, що відбувся 5 жовтня 2015 року в Актовій залі Університету. Натхненні поетичним словом письменників минулого століття студенти ІІІ курсу спеціальності «Театральне мистецтво» під керівництвом заслуженої артистки України, доцента Олени Баші намагались передати дух епохи, оживити образи талановитих митців Слова, які своїм життям і творчістю ставали виразниками суспільної думки.

«Так склалося, що саме українська пісня, слово й поетичний образ стали свідками та носіями національної пам’яті», -  розпочав вечір поезії в.о. декана факультету культури і мистецтв, доцент кафедри бібліотекознавства і бібліографії Роман Крохмальний. Роман Олексійович зазначив, що «ми заплутані в інформаційному хаосі й потребуємо духовного провідника, співця, лірника, бандуриста, кобзаря, оживленого в струнах бандури прадідівського духа. А відтак, сьогодні актори – це лірники й бандуристи. У їхньому виконанні живе слово в поетичному образі налаштує наші втомлені інформацією серця на когерентність із позачасовими константами».

Юні актори шляхом поетичного символізму змалювали учасникам вечора картини історичного минулого українців, закцентувавши увагу на найбільш пульсуючих точках, які й досі ятряться незагоєними ранами пам’яті. Татарські орди, турецькі навали, московські тюрми, сибіри, голодомори, Чорнобиль, Помаранчева революція і Євромайдан, Герої Небесної сотні і герої війни 2014-2015 років...

Тему трагедії українського народу ХХ століття, яка була лейтмотивом творчості  Євгена Плужника, автори поетичного вечора передали віршем «Уночі його вели на розстріл».

Госторотою сприйняття була пройнята поезія Олександра Олеся «Ха-ха-ха... Яка краса!», яку вражаюче-емоційно прочитали учасники заходу, розсипавши Олесеві болючі слова у фразах:  «рубіни крови, перли сліз», «кати несуть драбини і хрести», «не плач, мовчи... Сміються сови і сичі», «На що їм твій прекрасний рай? Їм трупів дай, їм крови дай!»

Силою вогнистого слова проймала кожного майстерно виконана поезія Олени Теліги «За вікнами день холоне», де авторка  устами студентів-акторів промовляла до своїх сучасників-борців: «Та завтра, коли простори Проріже перша сурма – В задимлений, чорний морок Зберу я тебе сама. Не візьмеш плачу з собою – Я плакать буду пізніш! Тобі ж подарую зброю: Цілунок гострий, як ніж. Щоб мав ти в залізнім свисті Для крику і для мовчань – Уста рішучі, як вистріл, Тверді, як лезо меча».

«Весь ранок сонце світить справа, На північ їдемо глуху. Яка тяжка ти, чорна славо, Що перестріла на шляху», - так Василь Стус описав трагічний шлях поета, місією життя якого було віддане служіння Батьківщині. Глибоке усвідомлення неминучості трагічної смерті кожного, хто відважно обстоював Істину та право людини на вільний вибір, на життя в незалежній Українській державі, приголомшило проникливим виконанням юними акторами Стусової поезії.

Геніально проста мета життєтворчості Василя Симоненка – «Я хочу пити сонячні настої, Пізнать до краю радощі земні! І на стежках, порослих будяками, Що обминали зморені діди, Я залишу мужицькими ногами Хай не глибокі, та чіткі сліди», яку він висловив у поетичному творі «Я в світ прийшов не лише пити й їсти», актуалізована в декламації студентів факультету культури та мистецтв, звучала спонукою до роздумів над сенсом і цінністю людського життя.  

Під час поетичного вечора присутні мали змогу почути й сучасну поезію присвячену подіям, які зараз відбуваються на сході України. Правдиво змальовуючи енергетичне поле війни та долі людей, які потрапили у її вихор, вірші Сергія Жадана хвилюють глибиною відчуття трегедії українців і в ХХІ столітті.

 

Прес-центр

Фото Олега Вівчарика

Фотогалерея