Новини

09.12.2015

«І Україна – мій полин»: літературно-меморіальний вечір Ірини Калинець

«І Україна – мій полин»: літературно-меморіальний вечір Ірини Калинець

Цьогоріч Ірині Калинець виповнилося б 75 років, однак внаслідок тяжкої і тривалої недуги 31 липня 2012 року вона відійшла у Вічність.

Вшанували пам’ять випускниці філологічного факультету, професора кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка, талановитої письменниці, вдумливого авторитетного дослідника, невтомного громадського, політичного й культурного діяча  Ірини Калинець (Стасів) у рідному Університеті  7 грудня 2015 року літературно-меморіальним вечором «І Україна – мій полин», що відбувся в Дзеркальній залі Університету.

«Коли життя добігає схилу, радше питаєш: чи хоча б якісь із твоїх ідеальних мрій здійснилися? Україна. Незалежність... Відколи себе пам'ятаю, проголошення незалежності уявлялося мені сповнене дзвонами всіх церков. І Україна - як град небесний... Бо ідеал - це віра, вона єдиний критерій і принцип. Віра в єдиний, універсальний Божий Закон, згідно з яким шлях до духовності - це вічний шлях розвитку кожної особистості. І на цьому шляху діє принцип відбору, так само, як і в світі природи. Принцип відбору, базований на любові й жертовності, які є основою справ-жньої незалежності людини», - говорила в одному з останніх інтерв’ю Ірина Калинець.

«У наш тривожний час, коли над Україною і українством гостро стоїть питання загрози локального тимчасового характеру, дзвін Ірини Калинець потрібен нам для того, щоб ми говорили свою правду. Правду про те, що кожен із нас зробив для того, щоб ці чорні хмари над Україною розійшлися. Я думаю, сьогодні саме той час, коли має восторжествувати правда Ірини Калинецьвіра в Україну й українство», - наголосив Ректор Університету, професор Володимир Мельник.

Звертаючись до учасників меморіального вечораРектор зазначив, що цей день «для нас усіх, на правду, хвилюючий, адже сьогодні ми зустрічаємось з Іриною Онуфріївною».

Ректор Університету  висловив переконання, що незаважаючи на свою фізичну відсутність, вона завжди з нами. «Постать Ірини Калинецьприклад  особистості, яка національну правду ставила понад життя», - сказав Володимир Мельник. За її словами «націяце неповторна квітка, яка мусить розцвісти своїми кольорами. В Україні росте молоде покоління. За ним майбутнє».

«Формат постаті  Ірини Калинець як Великої Українки виходить далеко за межі Галичини й України, - вважає проректор з науково-педагогічної роботи, професор Ярослав Гарасим. - Низкою заходів у різних куточках світу цими днями відзначають її 75-літній ювілей».

Ярослав Іванович відзначив, що коли йдеться про письменницю, то ми, як правило, оперуємо метафоричними символами. «У творчості Ірини Калинець промовистим символом є свічник. Відтак, вшановуючи світлу пам’ять відомої правозахисниці - професора Львівського університету, академічна спільнота запалює трисвічник пам’яті», - сказав проректор, додавши, що композиція вечора відповідає трьом символічним свічкам: літературознавчо-науковій, споминальній і ліричній.

 

Завідувач кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства, професор, член-кореспондент НАН України Микола Ільницький у доповіді на тему: «Цілюща сила полинової гіркоти» розкрив особливий вимір поетичної спадщини Ірини Калинець.

Аналізуючи поетичний доробок Ірини Калинець, літературознавець провів паралелі творчості письменниці з поезією Василя Стуса й Ігоря Калинця, відзначивши, що лірична героїня її творів «драми і болі бере на себе».

За словами професора Миколи Ільницького, постать Ірини Калинець вражає багатогранністю. «І хоч її життєве коло завершилось. Коло духу триває і йому немає кінця», - переконаний Микола Миколайович.

«Вірші Ірини Калинець наснажені духом утвердження життя, перемоги над смертю. Коріння цієї наснаги - в душі поетеси, у її вродженій, всеосяжній і всеперемагаючій вірі в Бога й Україну», - писав Михайло Осадчий у передмові до видання поезій «Шлюб із полином».

Професор кафедри української літератури ім акад. М. Возняка, директор Інституту літературознавчих студій Любомир Сеник представив присутнім власне осягнення глибини, масштабності й неповторності художнього мислення письменниці в часах волі та несвободи.

Для Ірини Калинець свобода духу - це передусім гідність людського «Я». А її покликання – служити нації.

«Українська громадськість і ширша – на європейському континенті, зокрема та, яка ніколи не була байдужою до того, що відбувалося чи відбувається на теренах України, знає цю особистість, яка заслужила визнання як Героїня світу. У цій особистості щасливо зосередилися таланти і громадського чи політичного життя, і письменниці, і захисниці прав та свобод українців разом із характером, який фактично ніколи не йшов на компроміси. У цій особистості щасливо поєдналися глибока, скажемо – безмірна любов до власного народу і прагнення всіма доступними їй силами прислужитися для його визволення», - зазначив Любомир Сеник.

За словами літературозновця, «Калинці відважно стали на шлях спротиву, захисту й боротьби. І зброєю взяли Слово».

«У когорті славних імен Слово Ірини Калинець залишиться назавжди незгасним світильником віри і справедливості», - переконий Любомир Сеник.

Про студії Ірини Калинець над Святим Письмом і давньою літературою розповіла професор кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка Богдана Криса. Вона детально проаналізувала наукові й художні твори Ірини Калинець, центром уваги яких було  відкриття філософських глибин пам’яток давнього українського письменства.

Родина, колеги, вихованці, знайомі та друзі Ірини Калинець цього вечора згадували теплими словами людину, яку їм пощастило зустріти у своєму житті, яка завдяки своїй невичерпній енергії,  яскравому таланту й світлу душі нікого не залишала байдужим.

Споминами про заснування Львівського військового ліцею імені Героїв Крут поділився начальник ліцею, полковник Роман Саляк. Він, зокрема, розповів, що саме з легкої руки Ірини Калинець ліцей отримав ім’я відважних крутянців.

«Коли народжувалися Збройні сили України, ця жінка з бійцівським характером рівняла в Києві просовєтських генералів. Її боялися і поважали, -  пригадав Роман Саляк, додавши, що з уродинами Ірини Калинець збігається день народження Збройних сил України, і це зовсім не випадково».

Теплими спогадами про дружину поділився Ігор Калинець, поет і прозаїк, Почесний доктор Львівського університету.  «Коли Ірини не стало, я поставив собі завдання – видати все, що вона лишила після себе», - зазначив Ігор Миронович і розповів присутнім про свою роботу над восьмитомним виданням творів Ірини Калинець.

Ігор Калинець презентував учасникам вечора останній, восьмий, том творів Ірини Калинець, який лише день тому  вийшов друком. Нагадаємо, що перші три томи повного видання Ірини Калинець – це поезія, проза, романи, твори для дітей. Три томи (у чотирьох книгах) – її наукові праці. Над ними вона почала працювати ще у таборі, в ув’язненні. Серед них основна наукова праця, «мрія її життя» та основний здобуток – «Вільні студії над текстами Святого Письма». У сьомому томі представлена публіцистика: статті, виступи, заяви. Це цікаві думки, поради про перекрій нашої доби, на важливі актуальні питання якої Ірина Калинець постійно відгукувалася. У наступних томах біографічні матеріали, документи, інтерв’ю, спогади про Ірину Калинець.

«Видання творчого спадку Ірини Калинець - це найважливіше, що я зробив у своєму житті. Її праці й твори – актуальні сьогодні. Вони завжди вторгаються в наше життя», - підсумував Ігор Калинець.

Гортаючи сторінки життєтворчості письменниці, студентка ІІ курсу філологічного факультету Юлія Ткаченко,  актор Навчально-професійного театру «Просценіум» Тетяна Судомляк і студент І курсу історичного факультету Олег Корейба, представили літературно-музичну композицію «І Україна – мій полин».

Учасники вечора здійснили віртуальну мандрівку в часі, ставши свідками допитів Ірини Калинець, її спілкування в засланні з побратимами та посестрами, з чоловіком і донькою. Калейдоскоп вражень, емоцій і глибоких роздумів, що поетичними рядками лягали на папір, музично обрамлені в інструментальні й вокальні композиції у виконанні Народного камерного оркестру під керівництвом заслуженого працівника культури України Романи Бурко та хористів Народного ансамблю пісні і танцю «Черемош» (диригент і соліст - Тетяна Когут), створили надзвичайну енергетику й тонку чуттєву атмосферу вечора пам’яті Великої Українки.

Калинець Ірина Онуфріївна(6 грудня 1940 р. – 31 липня 2012 р.) – поетеса, прозаїк, публіцист, культуролог, літературознавець, громадський діяч.

Народилася у місті Львові. Закінчила слов’янське відділення філологічного факультету Львівського університету (1964), після чого учителювала. Під час другої хвилі брежнєвських репресій за виступи на оборону переслідуваних діячів культури 1970 р. звільнена з роботи. У липні 1970 року підписала протест дев’яти громадян Львова проти арешту Валентина Мороза. У грудні 1971 підписала декларацію про створення Громадського комітету захисту Ніни Строкатої. 1972 року заарештована за «антирадянську агітацію та пропаганду», засуджена до шести років ув’язнення в політичних таборах Мордовії та трьох років заслання в Читинській області. Після відбуття терміну 1981 року повернулася до Львова.

Починаючи з 1987 Ірина Калинець бере щонайактивнішу участь у пробудженні вільного культурного та громадського життя Львова: читання публічних лекцій про Василя Стуса, участь у створенні Клубу молодих учених і Товариства Лева, участь у створенні й роботі групи «Євшан-зiлля», яка почала видавати однойменний незалежний культурологічний альманах. Брала активну участь у створенні Товариства української мови (ТУМ), «Меморіалу», Народного Руху України. Учасник руху за відродження УГКЦ.

1990 року Ірину Калинець обирають депутатом Верховної Ради України. З травня 1990 працює начальником Львівського обласного управління освіти. Ініціювала перебудову навчального процесу в напрямку українізації шкільної системи, зміну програм, створення низки нових навчальних закладів (ліцеїв, гімназій, зокрема ліцею «Героїв Крут»), профільної газети «Основа», Міжнародного центру освіти, науки й культури, відновила діяльність «Рідної школи».

З 1992 по 1994 працювала у Верховній Раді головою підкомісії в Комісії ВРУ з питань освіти.

З 2002 по 2011 рік працювала доцентом, згодом професором кафедри української літератури ім. акад. М. Возняка Львівського національного університету імені Івана Франка.

Автор поетичної книги «Шлюб із полином» (1995), роману «Вбивство тисячолітньої давності» (1997); наукових праць «Гуни – нащадки Ізраїля» (Львів, 1997); Студії над «Словом о полку Ігоревім» (Львів, 1999); «Загадки хрещення України-Руси» (Львів, 2000); «Епоха гунів та її передісторія: у світлі біблійних джерел» (Львів, 2007) та ін.

Героїня світу (США, Ротчестер, 1998). Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ (2000) та ІІ (2006) ступенів.

Померла внаслідок тяжкої і тривалої недуги на 72-му році життя.

 

Прес-центр

Фото Олега Вівчарика

Фотогалерея